Всі публікації з тегом Інна Микитась

16 серпня, російські терористи раптово обстріляла Нікополь зі ствольної й реактивної артилерії. По житлових кварталах випустили 20 реактивних і 10 артилерійських снарядів. В той день під обстрілами опинилася відома фотомодель і спортсменка Інна Микитась. Зірці від росіян «прилетіло» на подвір’я, як повідомляє Інформатор. Безпорадності, беззахисність й тотальний тваринний страх, — такі емоції відчула Інна після обстрілу. Вона зовсім не з боязких, бо професійно займається спортом. Проте після пережитого ще й досі не оговталася. Звичайно, спорт допомагає, але тільки під час тренування, каже Інна. Про пережите вона розповіла в інтерв’ю.Після обстрілу 16 серпня Інна зробила публікацію на своїй сторінці у Facebook. В коментарях користувачі соцмережі висловили їй свою підтримку.Відзначається, що Інна Микитась – відома фотомодель, яка працює у жанрі ню. Її прекрасні фото можна побачити на сторінках та обкладинках відомих журналів. Але це не головне захоплення Інни. Вона — справжній боєць і професійно займається спортом, досягши вагомих результатів у ньому.— Інна, як зараз почуваєшся?— З моменту обстрілу минуло вже 9 днів і чесно кажучи, нерви й досі не в порядку, навіть антидепресанти не допомагають. Намагаюся стабілізуватися, але поки безрезультатно.—  Де ти знаходилась в момент обстрілу? Можливо був характерний свист чи гуркіт? Чи можна було розпізнати небезпеку за звуком?— В цей момент я була в коридорі, робила хатні справи, витирала пил. Вікна були відкриті, сирени не було. Раптово стало приголомшливо гучно. Спочатку звук був як постріл, потім — вибухова хвиля (це ствольна артилерія), потім посипалися «Гради»  і я думала, що в мене. Чула страшний крик сусідів, звук схожий на виліт артилерії. На щастя, вдома була не одна, враз ноги стали ватними, серце розривалося на частини.— Взагалі, що можна встигнути, коли «прилітає»? У тебе був час сховатися?— Якщо чутно виліт артилерії є близько 10-15 секунд, щоб миттю сховатися, у моєму випадку був коридор. Я встигла накрити голову двома подушками, думала мене вб’ють і вже прощалася із життям. Потім ще довго лежала на підлозі знерухомлена.— Твій стан після обстрілу?— Відчуття абсолютної критичної безпорадності, беззахисності й тотального тваринного страху. Стан, коли життя висить на волосині та ось-ось обірветься. Коли тебе прийшли вбивати й нікому захистити. Це стан паніки, глухого кута.— Яких руйнувань зазнав твій будинок?— Від сильної вибухової хвилі у мене вигнувся паркан, замок «поплив». Після обстрілу у повітрі стояв сильний запах гару.— Чи зверталася ти до поліції  або на «гарячу лінію» міськради, щоб згодом відшкодувати збитки?— Нікуди звертатися не стала. Зібрала речі, відразу поїхала.— Хто тобі допоміг відновити зруйноване?— Все полагодив мій чоловік разом з сусідами.— Після пережитого вирішила поїхати чи залишилася у місті?—  Наразі хочеться трохи заспокоїтися і стабілізуватися, далі буде видно. Звичайно поїхати з міста, жити тут стало нестерпно. Я до останнього залишалася у Нікополі, доки не опинилися за крок від смерті. Але я дуже хотіла б жити у своєму рідному місті.— Щоб ти сказала тим, хто стріляє по Нікополю?— Хотіла б сказати єдине: «Забирайтеся геть додому! Негайно!»Джерело Інформатор